У Безуглівці над Сновом народжувалися й відходили тихо. Яким Терехович народився тут 1883 року – сільський учитель, який писав вірші гарною українською мовою й вірив, що у світі немає кращого за рідну хату. Помер він інакше: 27 січня 1931-го його розстріляла «трійка» ГПУ.
Село його стоїть на річці Снов, у нинішній Сновській громаді. Звідси, з поліського краю, хлопець вибився до Городнянської гімназії – а це вже був інший світ, зі знанням, книжками, широким обрієм. Освіта тоді для селянського сина означала майже все.
Час був крутий. 1905 року, ще юнаком, Терехович потрапив під арешт за участь у революційних заворушеннях. За кілька років його, як і мільйони, підхопила війна: у Першу світову він пішов поручиком царського війська, а в громадянську опинився в лавах Червоної армії. Доба кидала людей із табору в табір, не питаючи.
А коли настав мир, він повернувся до того, що вмів найкраще, – до школи. Учителював у Великому Щимелі, завідував школою в селі Шишка. Сільський учитель у ті роки був водночас і бібліотекарем, і агрономом, і порадником – людиною, до якої йшли з усім.
Писати він почав ще 1918-го. Вірші й публіцистику – рідною мовою, щиро й палко. «Ні, у світі кращого нема, як рідний край та рідна хата», – це його рядок того року. Проста, ясна любов до свого, яка невдовзі стане смертельно небезпечною.
Наприкінці 1920-х держава, якій він колись служив, узялася викорінювати саме таких – українських учителів, письменників, свідомих селян. 1929 року в Харкові сфабрикували процес «Спілки визволення України»: сотні інтелігентів звинуватили у вигаданій змові проти влади. Процес став сигналом до масового погрому української культури.
Тереховича заарештували 29 вересня 1930 року – як близького до кола СВУ. Жодного справжнього доказу не треба було: досить було того, що сільський учитель любив своє й писав про це українською.
27 січня 1931 року постановою судової «трійки» колегії ГПУ УСРР Якима Тереховича розстріляли. Йому було сорок вісім. Чоловік, який пройшов дві війни й повернувся вчити дітей, згинув від куль тієї самої системи, до якої свого часу пристав.
Його імʼя належить до довгого мартиролога Розстріляного відродження – покоління української культури, яке влада винищила за одне десятиліття. Більшість тих людей не має навіть могил, а часто й портретів.
Але рід не урвався. Онук Якима Тереховича, Леонід, став поетом-дисидентом – продовжив те, за що діда колись убили. Слово, яке хотіли стерти, передалося через кров і мовчання далі.
Джерела:
Терехович Яким Григорович – https://uk.wikipedia.org/wiki/Терехович_Яким_Григорович
Безуглівка, Сновська громада – https://uk.wikipedia.org/wiki/Безуглівка_(Корюківський_район)
Світлини: з архівів Вікімедіа (річка Снов, процес СВУ, Сергій Єфремов, будинок «Слово») та тизерна ілюстрація.
P.S. Якщо у ваших родинних архівах збереглися старі світлини Безуглівки, місцевих шкіл чи вчителів минулих часів – надішліть нам: @mmedia_addnews_bot
«Наш Сновськ» / «Місцеві медіа»