Якщо співати по одній пісні на день, чотири з половиною тисячі розтягнуться більш ніж на дванадцять років без жодного вихідного. Стільки народних пісень Чернігівщини записав, розшифрував і переклав на ноти Василь Полевик, уродженець села Займище на Сновщині. Він народився тут 22 грудня 1925 року і тут же помер 9 жовтня 1999-го – між цими двома датами вмістилося майже сорок років роботи, суть якої зводилася до одного: встигнути записати чужий голос, поки він звучить.
Його творчий шлях почався 1946 року, і почався не з фольклору. Двадцятирічний Полевик грав у військовому оркестрі. Потім було Гомельське музичне училище, а фахову освіту він добирав уже дорослим, поєднуючи з роботою: 1958 року закінчив Державний музично-педагогічний інститут імені Гнесіних, 1969-го – Київську консерваторію, клас хорового диригування. На той час йому було за сорок.
Кар’єра складалася так, як складалася в багатьох здібних провінціалів тієї доби, – сходинками обласних установ. 1954–1955 – хормейстер ансамблю бандуристів. 1955–1956 – художній керівник Чернігівського міського Будинку культури. 1956–1961 – старший методист обласного Будинку народної творчості. З 1961 по 1971 рік він очолював Чернігівське музичне училище, а з 1971 по 1983-й був директором обласної філармонії.
З такої посади зазвичай ідуть на спокій. Полевик повернувся до польової роботи.
1985 року, маючи майже шістдесят, він очолив відділ фольклору Чернігівського обласного центру народної творчості – і не покидав цієї роботи до самої смерті. Чотирнадцять останніх років життя він робив те саме, що й молодим методистом: слухав, як співають літні жінки, і записував. Паралельно вів фольклорний клуб «Спадщина» в рідному Займищі.
Записати пісню – найлегше в цій справі. Далі запис треба розшифрувати, покласти на нотний стан з усіма підголосками, які співачки виводять інтуїтивно й ніколи не однаково, звірити варіанти з інших сіл, підготувати до друку. Двадцять чотири збірки пісень Чернігівщини – це підсумок такої роботи. Назви в них говорять самі за себе: «Народні пісні Чернігівщини», «Пісні зачарованої Десни», «З берегів тихої Снові», «Ой красна-рясна калинонька в лузі», «Тече вода в синє море», «Народні пісні Новгород-Сіверщини».
Серед цих двох десятків книжок є така, що вирізняється з ряду, – «Співає „Спадщина“». Клуб, який Полевик вів у себе в селі, дочекався власного друкованого збірника: те, що співали жінки в Займищі, вийшло окремою книжкою, як співають десь у філармонії. Ще один збірник має назву «Співає „Зеленівка“», ще один – «Заспіваймо пісню веселеньку».
Була й друга половина роботи, менш помітна. Пісня, яка лежить у збірнику, ще не звучить. Полевик допомагав приблизно п’ятистам самодіяльним колективам області – ставив репертуар, розписував партії, вчив співати те, що сам же й записав у сусідньому селі. Із самодіяльним народним хором «Полісся» Іванівського Будинку культури він працював у 1960–1970-х, і цей хор не раз ставав лауреатом республіканських конкурсів.
Тобто одна людина замкнула коло: почула пісню в хаті, зафіксувала на папері, надрукувала, роздала по клубах і навчила співати наново. Без цієї останньої ланки фольклорні записи лишаються архівом для науковців.
Зв’язок Полевика зі Сновщиною не обмежується рядком «місце народження». Він народився в Займищі, повернувся сюди в останні роки й тут похований – могила стоїть на сільському цвинтарі. Клуб «Спадщина», яким він керував паралельно з роботою в Чернігові, збирався саме в його селі. Один зі збірників має назву «З берегів тихої Снові» – Снов тече через громаду й дав ім’я самому Сновську.
Сновська громада, якою вона є сьогодні, склалася 2016 року – місто, селище і п’ятдесят п’ять сіл. Займище – одне з них, із населенням близько чотирьохсот п’ятдесяти осіб. Це те коло, з якого Полевик вийшов і в яке повернувся, – десятки поліських сіл на північ від Десни.
2006 року Чернігівська обласна рада заснувала щорічну обласну премію імені Василя Полевика – для тих, хто збирає й зберігає фольклор. Від 2009-го щоліта проходить обласний фольклорний фестиваль-конкурс його імені, і проходить він у двох місцях одразу: у Сновську та в Займищі. 2017 року на сьомий фестиваль з’їхалися тридцять колективів з усієї області.
2024 року одинадцятий фестиваль провели онлайн – через повномасштабне вторгнення. Понад шістдесят колективів надіслали свої записи. Сновська громада лежить на кордоні, і наприкінці грудня 2025 року з чотирнадцяти прикордонних сіл Чернігівщини оголосили обов’язкову евакуацію; у Сновській громаді таким селом став Гірськ.
У грудні 2025-го Полевику виповнилося б сто. До могили в Займищі прийшли донька Олена Сотнікова, представники обласного центру народної творчості, місцева влада й жителі громади. Напередодні в Чернігові вручили премію його імені.
Пісні, які він устиг записати по хатах Придесення, лежать у двадцяти чотирьох збірниках і в нотах обласного центру народної творчості. Люди, від яких він ці пісні почув, давно померли, а їхні села за останні роки стали прикордонням. Самі пісні лишилися записаними – рукою чоловіка з Займища, який усе життя поспішав встигнути.
Джерела:
Полевик Василь Іванович, Енциклопедія Сучасної України – https://esu.com.ua/article-880648
Полевик Василь Іванович, Вікіпедія – https://uk.wikipedia.org/wiki/Полевик_Василь_Іванович
Обласний фольклорний фестиваль-конкурс імені Василя Полевика, Сновська міська рада – https://snovmr.gov.ua/oblasnyj-folklornyj-festyval-konkurs-imeni-vasylya-polevyka/
VII обласний фольклорний фестиваль-конкурс ім. В. Полевика – https://www.nota.net.ua/index.php?id=581
ХІ обласний фольклорний фестиваль-конкурс ім. Василя Полевика (2024), Чернігівський обласний центр народної творчості – https://chocnt.org.ua/news/27_chervnja_2024_roku_vidbuvsja_khi_oblasnij_folklornij_festival_konkurs_im_vasilja_polevika_v_onlajn_rezhimi/2024-06-28-2377
Займище (Корюківський район), Вікіпедія – https://uk.wikipedia.org/wiki/Займище_(Корюківський_район)
Сновська міська громада, Вікіпедія – https://uk.wikipedia.org/wiki/Сновська_міська_громада
На Чернігівщині ухвалили рішення про обов’язкову евакуацію з 14 прикордонних сіл, Суспільне – https://suspilne.media/chernihiv/1201768-na-cernigivsini-uhvalili-risenna-pro-primusovu-evakuaciu-naselenna-z-14-prikordonnih-sil/
Світлини: з архівів Сновської міської ради, Чернігівського обласного центру народної творчості та публікацій ЧЕline
P.S. Якщо у ваших родинних архівах збереглися старі світлини Займища, Сновська чи сільських хорів Сновщини – надсилайте нам: @mmedia_addnews_bot
«Наш Сновськ» / «Місцеві медіа»