Художник зі Сновська, якому Метрополітен-музей дав першу в історії персональну виставку для живого американця

У колекції Чиказького інституту мистецтв зберігається картина розміром три на два метри. Абстрактна, акрилова, 1962 року. Називається «Born in Snovsk». На звороті – підпис автора і напис: «Magna acrylic / paint + varnish / Bocour Paint Co.» Автор – Жуль Олітскі, один із найвідоміших американських абстракціоністів другої половини XX століття. Народився він як Євель Деміковський. У Сновську. 27 березня 1922 року.

Його батько – теж Євель Деміковський – був більшовицьким комісаром. Його вбили під час Громадянської війни за три місяці до народження сина. Мати Анна з бабусею забрали немовля і 1923 року виїхали до Бруклина. Хлопчику не було й року.

Жуль Олітскі (Jules Olitski, 1922–2007) – американський художник і скульптор українського походження. Представляв США на Венеціанській бієнале 1966 року. Став першим живим американським художником, який отримав персональну виставку в Метрополітен-музеї (1969). Його роботи зберігаються в MoMA, Ґуґґенгаймі, Тейт, Вітні та десятках інших музеїв. Провів понад 150 персональних виставок за життя.

Євель із Бруклина

Прізвище Олітскі зʼявилося не одразу. 1926 року мати вийшла заміж вдруге – за Хаймана Олітскі, вдівця з двома синами. Вітчим дав хлопцеві прізвище. А написання «Olitski» замість «Olitsky» – результат друкарської помилки 1951 року в анонсі виставки. Художнику сподобалося, і він залишив цей варіант назавжди.

Дитинство пройшло в Бруклині. Бабуся доглядала за ним, поки мати працювала. З тринадцяти років Євель – тепер уже Джуль – брав уроки малювання в Манхеттені. 1939 року отримав стипендію в Pratt Institute. Потім – Національна академія дизайну, Школа красних мистецтв (скульптура вечорами), і 1942 року – американське громадянство та мобілізація до армії.

Після війни – Париж. За програмою G.I. Bill вивчав скульптуру в Осіпа Задкіна та живопис в Академії де ля Гранд Шомʼєр. 1951 року відкрив першу персональну виставку в Galerie Huit на Лівому березі разом із трьома іншими молодими художниками. Повернувшись до Нью-Йорка, здобув ступінь бакалавра (1952) і магістра мистецтв (1954) в Нью-Йоркському університеті.

Фарба, яка висить у повітрі

На початку 1960-х Олітскі розливав розріджену акрилову фарбу на величезні рулони необробленого полотна, розкладеного на підлозі. Фарба просочувалася в тканину, залишаючи мʼякі переходи кольору без жодного мазка. Це називалося stain painting – техніка, яку до нього використовувала Гелен Франкенталер.

Але Олітскі хотів іншого. Восени 1964 року він сказав скульптору Ентоні Каро: «Мені потрібне розпилення кольору, яке висить у повітрі як хмара, але не втрачає форми». Наступного дня орендував промисловий пульверизатор.

Весна 1965-го стала переломною. Олітскі почав наносити емульсійну фарбу, загущену акриловим гелем, промисловим розпилювачем на необґрунтоване полотно. Працював із трьома розпилювачами одночасно – різна густина, різні кольори. Поверхня картини розчинялася: ніяких ліній, ніяких форм, тільки колір, що перетікає в колір. Критик Майкл Фрід назвав це «апофеозом Color Field руху».

Клемент Ґрінберґ – найвпливовіший арт-критик XX століття – називав Олітскі «найкращим живим американським художником» і повторював це протягом десятиліть. 1964 року включив його до виставки «Post-Painterly Abstraction» у Лос-Анджелесі – маніфесту нового руху в живописі.

Венеція, Метрополітен, Ґуґґенгайм

1966 рік. 33-я Венеціанська бієнале. Олітскі представляє США разом із Гелен Франкенталер, Роєм Ліхтенштайном та Елсвортом Келлі. Куратор – Генрі Ґельдзалер з Метрополітен-музею. Ґрінберґ написав для каталогу есе про техніку Олітскі: «Зернисте покриття, яке Олітскі створює своїм методом розпилення, є новим типом живописної поверхні».

1967 рік – золота медаль Коркоранської галереї та премія Вільяма Кларка.

1969 рік – Метрополітен-музей дає Олітскі персональну виставку. Він стає першим живим американським художником, який це отримав. Виставка показала пʼять скульптур із серії двадцяти, створених за сім тижнів у англійському місті Сент-Ніотс: алюмінієві труби, куполи, листи.

1973 рік – велика ретроспектива: Бостон, Баффало, Вітні в Нью-Йорку, Пасадена.

Роботи Олітскі є в дванадцяти і більше колекціях MoMA (включно з «Cleopatra Flesh», 1962), у Ґуґґенгаймі («Lysander-1», 1970), у Тейт («Instant Loveland», 1968), у Вітні, Гіршгорні, Національній галереї у Вашингтоні та десятках інших музеїв.

Пʼять фаз і одна впертість

Олітскі пройшов більше технічних фаз, ніж будь-хто інший у Color Field: від stain painting через валик і розпилювач до жестикуляційного живопису 1970-х і до товстих шарів фарби, нанесеної руками в рукавичках у 1980–90-х. Остання серія – «With Love and Disregard» (2002) – повернення до яскравих кольорів 1960-х. «Любов» – до кольору і фарби. «Знехтування» – всього безпечного і страху смерті.

Його не всі любили. У 1970-х, коли мистецький світ повернувся до концептуалізму і мінімалізму, Олітскі з його відданістю кольору виглядав старомодно. Критик Гілтон Крамер писав скептично. Але Олітскі не зупинявся – змінював техніку, але ніколи не зраджував живопис заради моди.

Помер 4 лютого 2007 року в Нью-Йорку у віці 84 років.

44 відсотки населення

Сновськ, у якому народився Олітскі, був на початку 1920-х багатонаціональним містечком. У 1925 році євреї становили 44% населення – найвищий показник серед усіх міст Чернігівської області. Три синагоги, єврейська школа. У 1916 році сюди з Радіна евакуювалася єшива Хафеца Хаїма, і на короткий час Сновськ став одним із центрів єврейської вченості.

Родина Деміковських належала до цієї громади. Коли вони виїхали 1923 року, єврейське життя в Сновську ще тривало. Але не довго. 4 листопада 1941 року нацисти розстріляли 38 євреїв. У січні 1942-го – решту тих, хто залишився. До 2020 року в Сновську жило близько 15 євреїв.

Олітскі ніколи не повернувся до Сновська. У інтервʼю рідко згадував українське коріння. Але 1962 року – рівно через 40 років після народження – назвав одну з найбільших своїх картин «Born in Snovsk». Триметрове полотно, абстрактне, з акриловими переливами кольору. Воно і зараз зберігається в Чиказькому інституті мистецтв. Інвентарний номер 1964.72, дар Ford Foundation.

Він не написав Сновськ. Він написав колір, який відчував. І назвав його іменем міста, де все почалося.

Джерела

– Wikipedia EN – Jules Olitski
– Britannica – Jules Olitski
– TheArtStory – Jules Olitski
– Art Institute of Chicago – Born in Snovsk
– Olitski Foundation – olitskifoundation.org
– JewUA – єврейська громада Сновська
– MoMA – Jules Olitski collection
– Guggenheim – Lysander-1
– Tate – Jules Olitski
– MFAH – Revelation exhibition

Світлини: Olitski Foundation, Art Institute of Chicago (© Estate of Jules Olitski), MoMA (© Estate of Jules Olitski), jewua.org, Wikimedia Commons

«Наш Сновськ» / «Місцеві медіа»

P.S. Якщо у ваших родинних архівах збереглися старі світлини Сновська, фото єврейської громади, або матеріали про родини Деміковських чи Олітських – надсилайте на наш Telegram-бот: https://t.me/mmedia_addnews_bot. Кожна деталь допомагає зберегти памʼять.