Увечері 14 травня 1948 року в Тель-Авіві Давід Бен-Ґуріон зачитав Декларацію незалежності Ізраїлю. Через одинадцять хвилин після цього Сполучені Штати стали першою країною у світі, яка визнала нову державу. Лист із проханням про визнання написав уродженець Сновська.
Еліягу Ейлат – перший посол Ізраїлю в США, перший посол Ізраїлю у Великій Британії, президент Єврейського університету в Єрусалимі. Народився він 16 липня 1903 року на залізничній станції Сновськ як Ілля Менахемович Епштейн.
Еліягу Ейлат, посол Ізраїлю у Великій Британії, 1958 рік. Фото: Moshe Pridan / Israeli GPO
Місто з трьома синагогами
Сновськ початку двадцятого століття – це містечко залізничників і торговців. Євреї становили сорок чотири відсотки населення – найбільша частка серед усіх містечок Чернігівщини. Працювали три синагоги, їдишська школа зі ста шістдесятьма учнями, кілька хедерів. У 1916 році сюди евакуювалась із Радуня єшива Хафець Хаїма – одна з найбільших у Східній Європі. На кілька років маленький Сновськ став одним із найважливіших центрів єврейського вчення на континенті.
Родина Епштейнів належала до цієї громади. Батько – Менахем. Про матір відомості не збереглися. Про дитячі роки Іллі Епштейна відомо небагато – як і про більшість його земляків, чиє життя перервала історія. У січні 1942 року нацисти розстріляли в лісі біля Сновська понад сто п’ятдесят євреїв. Тих, хто не встиг евакуюватись.
Сім місяців у камері
На початку двадцятих молодий Ілля Епштейн вступив до Київського університету. Там він долучився до сіоністського руху – і за це заплатив. Радянська влада заарештувала його. Сім місяців він провів у тюрмі.
Після звільнення Епштейн зрозумів: або він виїжджає з СРСР, або потрапить до тюрми знову. У 1924 році він емігрував до Палестини.
Але замість того, щоб осісти на Святій Землі, Епштейн вирішив зрозуміти світ, у якому їй доведеться існувати. Він вступив до Американського університету в Бейруті та провів десять років серед арабів – вивчав їхню мову, культуру, спосіб мислення. Жив серед бедуїнів, досліджував їхні звичаї, написав монографію «Ха-Бедуїм». Паралельно працював кореспондентом агентства Reuters, газет Davar та Palestine Post.
Цей досвід зробив з нього рідкісного фахівця – людину, яка розуміла арабський світ зсередини. Саме тому у 1934 році Єврейське агентство призначило його директором Близькосхідного відділу. У 1937 році він під прикриттям журналіста їздив до Іраку на розвідувальну місію.
Еліягу Ейлат вручає президенту Гаррі Трумену срібний Ковчег для Сувоїв Закону від імені президента Ізраїлю Хаїма Вейцмана. Білий Дім, 1 жовтня 1949 року. Фото: Israeli GPO
Лист, написаний біля воріт Білого Дому
У 1945 році Єврейське агентство відправило Епштейна до Вашингтона – очолювати політичний офіс. Його завданням було переконати американський уряд підтримати створення єврейської держави.
Завдання видавалося нездійсненним. Проти виступала вся верхівка Державного департаменту – держсекретар Джордж Маршалл, його заступник Дін Ачесон, Джордж Кеннан, Джеймс Форрестол, Дін Раск. Вони вважали, що підтримка Ізраїлю зіпсує відносини з арабськими країнами та відштовхне їх до Радянського Союзу.
Епштейн знайшов інший шлях. Він вийшов на Кларка Кліффорда – радника президента Трумена. Через Кліффорда інформація потрапляла безпосередньо до Трумена, минаючи Держдеп. Фактично – тридцятип’ятирічний емігрант зі Сновська побудував альтернативний канал впливу на найпотужнішу державу світу.
12 травня 1948 року в Білому Домі відбулася вирішальна нарада. Маршалл заявив Трумену, що проголосує проти нього на наступних виборах, якщо той визнає єврейську державу. Кліффорд виступив за визнання. Ситуація залишалась нерозв’язаною.
А потім настало 14 травня.
Вранці Кліффорд зателефонував Епштейну: «Президент готовий визнати. Потрібен офіційний лист». Епштейн негайно написав звернення від імені Тимчасового уряду нової держави:
«Шановний пане Президенте, маю честь повідомити Вас, що Державу Ізраїль проголошено незалежною республікою в кордонах, затверджених Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй…»
Коли кур’єр їхав до Білого Дому з листом, інший співробітник почув по радіо: нова держава буде називатися «Ізраїль». У тексті листа стояло «the Jewish State». Біля воріт Білого Дому назву закреслили і від руки вписали «Israel». Цей оригінальний документ із рукописним виправленням досі зберігається у Президентській бібліотеці Трумена в Міссурі.
О 18:01 за вашингтонським часом – через одинадцять хвилин після проголошення незалежності в Тель-Авіві – Сполучені Штати визнали Ізраїль. Першими у світі.
Два посольства і один університет
Після визнання Епштейн став першим послом Ізраїлю у Вашингтоні. Саме тоді він змінив прізвище – на Ейлат, на честь давнього біблійного міста на півдні Ізраїлю, яке він сам допоміг включити до кордонів нової держави.
У Вашингтоні він працював два роки (1948–1950), а потім дев’ять років (1950–1959) представляв Ізраїль у Лондоні. Під час Суецької кризи 1956 року відклав повернення додому і залишився для безперервного контакту з британським керівництвом.
Еліягу Епштейн (Ейлат) з Андрієм Громико (МЗС СРСР) та Моше Шаретом в ООН, 1947 рік. Фото: Архів Моше Шарета
У 1962 році Ейлат став четвертим президентом Єврейського університету в Єрусалимі. Під час його президентства відбулася Шестиденна війна (1967), яка повернула Ізраїлю контроль над горою Скопус – і над оригінальним кампусом університету, втраченим у 1948 році.
Після відставки з університету Ейлат присвятив останні двадцять два роки свого життя написанню книг. Він видав тритомні мемуари «Боротьба за державність: Вашингтон, 1945–1948» – одне з ключових першоджерел з історії створення Ізраїлю. Написав біографію муфтія Єрусалиму Хадж Аміна аль-Хуссейні, книгу «Повернення до Сіону та араби» про контакти сіоністів з арабськими лідерами, щоденник конференції ООН в Сан-Франциско.
Еліягу Ейлат помер 21 червня 1990 року. Його архів зберігається в Національній бібліотеці Ізраїлю.
Між Сновськом і Єрусалимом
У Сновську про Еліягу Ейлата не знають. Ні вулиці, ні меморіальної дошки. Його ім’я відсутнє на сайті міста, у краєзнавчих збірниках, у шкільних підручниках. Хлопець, який народився на залізничній станції Сновськ, став одним із будівників нової держави – але для рідного міста він залишається невідомим.
Сновськ дав Ізраїлю не лише Ейлата. Тут народився Єгуда Слуцький – офіцер та історик Хагани. Тут народився Хаїм-Шауль Брук – рабин, який вів підпільну єврейську освіту в радянській Україні. Тут працювала єшива Хафець Хаїма. Тут жили родини Пульнерів, Карасиків, Марголіних, Любіних – підприємці, ремісники, вчителі, які побудували одну з найбільших єврейських громад Чернігівщини.
Більшості з них не стало в січні 1942 року.
Еліягу Ейлат встиг виїхати. Він виїхав – і змінив хід історії.
Джерела
– Eliahu Eilat – Wikipedia
– Eliahu Elath (Epstein) – Jewish Virtual Library
– Dr. Eliahu Eilat – Hebrew University Presidents
– Лист Епштейна Трумену – Truman Library
– Визнання Ізраїлю – National Archives
Світлини: Israeli Government Press Office (Moshe Pridan, Fritz Cohen), Архів Моше Шарета. Public Domain.
«Наш Сновськ» / «Місцеві медіа»
P.S. Якщо вам відомі будь-які матеріали про єврейську громаду Сновська – старі світлини, спогади, документи – надсилайте на наш Telegram-бот: https://t.me/mmedia_addnews_bot. Кожна деталь має значення.