1930 року з Рогізок виїхала родина Карнабід. Хлопцеві, якого батьки везли до Чернігова, було три роки, і про село він міг знати хіба з розповідей. Через сімдесят із гаком років Андрій Карнабіда лишиться в довідниках автором понад п’ятисот текстів про чернігівську старовину – а село Рогізки Сновської громади й досі згадує його першим у списку відомих земляків.
Він народився 14 жовтня 1927 року. Шлях до фаху вибудувався швидко й без відхилень: 1948-го – архітектурне відділення Київського технікуму житлово-цивільного будівництва, 1954-го – диплом з відзнакою на архітектурному факультеті Київського інженерно-будівельного інституту, 1963-го – аспірантура при столичному науково-дослідному і проєктному інституті містобудування. Кандидатську про планування і забудову Чернігова захистив 1974 року.
Чернігів, до якого він повернувся дипломованим архітектором 1954 року, ще відбудовувався після війни. Разом з відбудовою вирішувалося, що з довоєнного лишиться, а що піде під бульдозер.
Того ж року Карнабіда почав працювати з тим, що вціліло. Він брав участь у відновленні та реставрації П’ятницької, Катерининської та Іллінської церков, Троїцького, Борисоглібського і Спасо-Преображенського соборів, Будинку полкової канцелярії та Колегіуму в Чернігові. Далі – палац Розумовського в Батурині, Сокиринський палац, дослідження й реставрація пам’яток у Новгороді-Сіверському, Ніжині, Прилуках, Седневі. У більшості цих робіт він був одним із виконавців, а не автором проєкту, і сам так це й формулював.
Було й те, де він підписувався як автор. 1956 року в Чернігові відкрили пам’ятник Богданові Хмельницькому: скульптори Іван Кавалерідзе, Галина Петрашевич і Стефан Соломаха, архітектор – Карнабіда. За його кресленнями 1961-го переробили озеленення проспекту Миру, 1962-го зробили нову Червону залу кінотеатру, 1963-го відреставрували будинок мір і ваг початку XIX століття на Ремісничій.
Окремо стоїть робота, яку не видно на вулиці. Наприкінці 1950-х Карнабіда з колегами склав схему планування центральної частини міста, побудовану так, щоб нові мікрорайони не перекривали старі пам’ятки. Цю схему поклали в основу Генерального плану Чернігова 1965 року. У другій половині 1960-х він також долучився до розробки міського герба.
Діапазон його зацікавлень цим не вичерпувався. 2 серпня 1960 року «Деснянська правда» надрукувала його статтю про конвектори – Карнабіда доводив, що саме такі прилади опалюватимуть житло в майбутньому. Того ж року почалася історія, яка визначила решту його життя.
Група молодих архітекторів Чернігівського облпроєкту виступила з ініціативою: створити в республіці добровільне Товариство охорони пам’яток історії та культури. Карнабіда був серед них. Коли Товариство запрацювало, його 1966-го обрали головою чернігівської міської організації та ввели до правління обласної.
Через рік він став зберігачем фондів Чернігівського архітектурно-історичного заповідника – і залишався людиною, яка ці фонди наповнювала. Разом із фахівцями та охочими краєзнавцями організував десятки науково-пошукових експедицій по області. З них привозили описи пам’яток трьох різних порядків: архітектурних, археологічних і етнографічних, – тобто те, чим зазвичай займаються три окремі установи.
З 1970-х додалося те, що робилося майже вручну. Коли в Чернігові зносили старі дерев’яні будинки, Карнабіда знімав із них різьблені лиштви й карнизи – і відвозив до заповідника. З цих врятованих фрагментів згодом склалася колекція дерев’яного оздоблення, а сам він увійшов до числа засновників фондових зібрань установи, яка тепер зветься Національним заповідником «Чернігів стародавній». Кожен такий фрагмент означав, що будинку, з якого його зняли, вже немає.
Паралельно йшла паперова робота, обсяг якої важко уявити. Понад п’ятсот статей, нарисів і книг про пам’ятки Чернігова та області. 1969 року вийшов його історико-архітектурний нарис «Чернігів», який згодом переклали кількома мовами; 1980-го з’явилося друге видання, перероблене й доповнене. Протягом 1985–1990 років він підготував 166 статей до «Зводу пам’яток історії та культури» – багатотомника, який так і не вийшов друком. 1990-го написав 67 статей до енциклопедичного довідника «Чернігівщина» і був науковим консультантом видання. А 1999-го разом із Володимиром Віроцьким та Віктором Киркевичем видав «Монастирі та храми землі Сіверської».
Улюбленою фразою Карнабіди були слова його вчителя, реставратора Петра Барановського: краще врятувати одну пам’ятку, ніж написати десять дисертацій.
Фахове товариство відповідало визнанням. Членом Спілки архітекторів України він став 1958 року, 1994-го його обрали членом-кореспондентом Академії архітектури України, 1996-го – почесним членом Національної спілки краєзнавців. Українське товариство охорони пам’яток історії та культури відзначило його премією імені І. Моргілевського в галузі містобудування й архітектури.
Найдовша його справа стосувалася одного дерев’яного будинку на північній околиці Чернігова, в урочищі, яке звалося Рашевщиною. Будинок пов’язували з Іваном Рашевським – художником, скульптором і директором Чернігівського музею українських старожитностей Василя Тарновського, який помер 1921 року. За старим путівником по Чернігову, садибу Рашевських радили оглянути однією з перших у місті.
Хронологія цієї історії читається як послідовність суперечливих рішень. З листопада 1975 року будинок належав до охоронної зони меморіалу «Рашевщина». На початку 1980-х інститут «Укрпроектреставрація» вніс його до переліку пам’яток культури, що підлягають відновленню. Попри це 2 липня 1984 року міськвиконком ухвалив рішення № 351 про знесення споруди. У червні 1989-го будинок продали приватній особі, яка почала демонтаж: зняла дах і майже повністю розібрала стіни.
В акті обстеження, складеному в серпні 1989-го, ще перелічували те, що встигли побачити: багатопрофільні карнизи, рельєфні розетки на стелі, паркет, печі з білими плитками, різьблення на фасадах.
2 квітня 1990 року рішенням облвиконкому № 95 будинку присвоїли статус пам’ятки історії місцевого значення з охоронним номером 3459. На той момент його було розібрано на сімдесят відсотків. У серпні 1990-го обласна рада скасувала дозвіл на знесення, у лютому 1991-го суд визнав договір купівлі-продажу недійсним, і руїна повернулася у власність міста. У 1990-х історики пропонували відновити будинок і зробити там музей із молодіжним клубом. До 2003 року від споруди не лишилося нічого.
Ця тяжба тривала близько десяти років. Те, що відбувалося з чернігівською забудовою в ті роки, Карнабіда називав «бульдозерною архітектурою».
Був іще один Карнабіда, про якого поза Черніговом знають менше. Він малював – переважно архітектурні краєвиди, а також портрети й натюрморти – і фотографував пам’ятки як документаліст. Найраніші його роботи датовані 1946 роком, найпізніші – 2000-м, і майже все це півстоліття осіло у фондах заповідника та в приватному зібранні. Глядач побачив ці аркуші вже після смерті автора: у грудні 2008 року в Чернігові та в січні-лютому 2009-го в Києві показали виставку «Андрій Карнабєд. Життя – люди та пам’ятки».
У виданнях його прізвище трапляється у трьох формах – Карнабіда, Карнабід, Карнабед, – і в бібліографіях досі співіснують усі три.
Андрій Карнабіда помер 29 березня 2005 року, на 78-му році життя. Похований у Чернігові на кладовищі Яцево. 2010 року обласна бібліотека видала біобібліографічний покажчик його праць – сімдесят три сторінки в серії «Історики та краєзнавці Чернігівщини».
2013 року Національний заповідник «Чернігів стародавній» започаткував наукову конференцію «Карнабідівські читання», присвячену пам’яткоохоронній і краєзнавчій роботі на Чернігівщині. Матеріали виходять окремими збірниками, яких набралося вже кілька випусків.
А 21 лютого 2023 року сесія Чернігівської міської ради рішенням № 29/VIII-7 перейменувала вулицю Короленка на вулицю Андрія Карнабіди, а 1-й провулок Короленка – на провулок Андрія Карнабіди.
Від Рогізок, звідки його вивезли трирічним, до вулиці його імені – дев’яносто три роки.
Джерела:
Карнабіда Андрій Антонович, українська Вікіпедія – https://uk.wikipedia.org/wiki/Карнабіда_Андрій_Антонович
Рогізки (Сновська міська громада), українська Вікіпедія – https://uk.wikipedia.org/wiki/Рогізки
Будинок Рашевського – https://uk.wikipedia.org/wiki/Будинок_Рашевського
Рашевський Іван Григорович – https://uk.wikipedia.org/wiki/Рашевський_Іван_Григорович
Перелік перейменованих вулиць і провулків Чернігова, офіційний вебпортал міської ради – https://chernigiv-rada.gov.ua/vulytsi-ta-provulky/
Рішення 29-ї позачергової сесії Чернігівської міської ради від 21.02.2023 – https://chernigiv-rada.gov.ua/news/id-152767/
Наукові конференції Національного заповідника «Чернігів стародавній» – https://oldchernihiv.com/naukovi-konferentsiyi/
Пам’яткоохоронна діяльність Андрія Карнабіди не забута – https://oldchernihiv.com/pam-yatkoohoronna-diyalnist-andriya-karnabidy-ne-zabuta/
Світлини: з Вікісховища та української Вікіпедії
P.S. Якщо у ваших родинних архівах збереглися старі світлини Рогізок, Сновська чи навколишніх сіл – надсилайте їх нам: @mmedia_addnews_bot
«Наш Сновськ» / «Місцеві медіа»