Історія Сновська – це залізниця: музей поділився спогадами про династію Брижинських
Сновський історичний музей привітав залізничників міста з професійним святом та поділився історією родини Брижинських, яка була однією з перших, хто приїхав працювати на залізничний вузол станції Сновська. Як зазначають у музеї, саме залізниця, а не хутір Коржівка, поклала початок історії та розвитку міста.
Цього разу музей опублікував розповідь про братів Павла та Михайла Брижинських. Вони походили з сім’ї чернігівського міщанина Василя Брижинського, власника кузні та майстра каретних справ. Батько порадив молодшим синам, Павлу та Михайлу, йти на роботу у сновське депо, вбачаючи в цьому перспективу.
Десь на початку ХХ століття брати прибули до Сновська. Старший Павло спочатку працював у депо, а згодом, у 20–30 роках ХХ століття, — інструктором у Сновській школі ФЗН. Зараз у місті проживає його правнук – Володимир Кондратовський.
Молодший з братів, Михайло (1885 р.н.), також пов’язав своє життя з залізницею. З 1905 року він почав працювати слюсарем депо. Після військової повинності, протягом 1911–1917 років, працював слюсарем та помічником машиніста.
У Михайла та його дружини Вікторії народилось четверо дітей. Двоє з них – донька Марія і син Василь – прожили все своє життя у Сновську (тоді Щорсі) і теж продовжили справу батька.
Марія ще до початку Другої світової війни пішла працювати на залізницю. Під час окупації 1941–1943 років батько з донькою залишили роботу, а у 1944 році разом повернулися у депо. Михайло Васильович вийшов на пенсію у 1945 році, а Марія працювала на залізниці до виходу на пенсію.
Син Михайла, Василь, також прийшов у депо в 1944 році. Після служби в армії повернувся до міста і працював слюсарем депо до виходу на пенсію. Його син, Володимир Брижинський, нині також проживає у Сновську.
Матеріал підготовлено на основі особистих архівів родин Брижинських та Кондратовських.
«Наш Сновськ»